Недільне Євангеліє [від Івана 17:1-13]
До арешту залишались лічені години. І замість того, щоби дати своїм побратимам останню лекцію по проповідництву чи майстер-клас по розмноженню гуманітарки, Йешуа знімає з себе святковий одяг, встає на коліна і миє своїм учням брудні ноги. Потім сідає з ними до пасхального столу і під час вечері говорить довгу промову, котра завершується молитвою до Отця. Лише автор четвертої Євангелії розповідає нам про це у своїй версії Доброї Новини. Інші євангелисти, які напишуть свої Євангелії кількома роками раніше, про цю молитву нічого не згадають. Можливо у той святковий вечір голодні шлунки настільки поглинуть їхню увагу, що вони більше зосередяться на наминанні пасхальних смаколиків, проґавивши високе богослов’я, яке передасть нам Йоханан (Іван).
Сьогодні ми читаємо 17 главу його Євангелії. У наступній главі Юда, якого попутає біс, вирішить трохи схалтурити. Він здасть солдатам Учителя, отримавши перед цим 30 срібників. Як завершиться ця історія, ми знаємо. Все це ще відбудеться за пару годин.
Сьогодні Йешуа лише молиться. Але про що? Про християнізацію Земної кулі? Про смерть окупантів? Про добрий врожай та про часи мирні у його рідній Галилеї. Дивно, але він не молиться ані за правління, ані за все військо… Йешуа у цій останні хвилі благає Батька за тих, котрих той поручив/дав йому. Власне, це дієслово «давати» немов червона нитка пронизує увесь цей розділ. Воно зустрічається аж цілих 17 разів! І дав йому їх для того, щоби Він міг дати їм життя вічне. І вони його вже мають.
Йешуа, натомість, прекрасно розуміє, що ці одинадцять сміливців, які залишились з ним до кінця, які свого часу пішли за ним з власного вибору, через декілька місяців пересваряться між собою. Але Він їх любить до кінця, Він також добре усвідомлює, що це Батько стояв за кулісами цих зустрічей. Що це він дав їм цих друзів, дуже недосконалих, які зрадять його в останній момент. І перед своєю смертю він відчуває відповідальність за них, тому просить Батька, щоби той допоміг.
Цей розділ містить декілька прохань, які переплітаються між собою. Перші два є подібні. В 17:11 він просить, щоб Отець захистив тих, кого Він дав йому, але не просто, щоби їм добре жилось або вони не зазнали жодної кривди, але щоби вони були єдині.
«Захисти їх, щоби вони були разом, так як я, Тату, є разом з Тобою».
Лише це справжній сенс захисту та перше прохання Ісусової молитви. Не те, чи на столі завжди буде дороге вино чи свіжий хліб, і зовсім не те, в яких модних шмотках вони будуть вдягнені, коли розповідатимуть про нього. Йешуа просить про те, щоби ті, які ходили за ним по Палестині останні три роки, слухали, вчилися, і вважають себе далі Його послідовниками, були єдині між собою та щоби своєю єдністю свідчили про Любов Отця і Сина у Святому Дусі. І, як скаже далі, лише таке свідчення буде автентичним проповідуванням Доброї Новини, в котру зможуть повірити інші (пор. 17:21-23). Свідчення не лише словами та вчинками, не гарним співом чи дипломами університетів, не золотими хрестами, а любов’ю та єдністю. Все решта без цієї єдності – повна фігня, базікання та пусті балачки. Єдність!!! Подібна до тієї, яку мав Син і Тато.
«Тату, захисти їх, щоб вони могли любити один одного так, як я останні роки намагався показати їм нашу з Тобою любов. Лише через таке свідчення єдності інші повірять в мене і в те, що це Ти мене послав».
